_
Ти подумки лише мене поклич –Твій рідний голос серцем я почую,
Прийду, і заберу, і подарую
Палку циганську незабутню ніч.
Що час і простір? Їм не буде меж!
Восторжествує пристрасті стихія:
Закрутить смерчем, хвилею накриє…
А потім ти, знесилена, заснеш.
Повільно догоратимуть зірки
У вічному небесному полоні.
Я бережно візьму твою долоню
Й гадатиму по лініях руки.
Вони мені всю правду донесуть,
Чіткі й виразні, сплетені нескладно,
Неначе дивні нитки Аріадни,
У світ душі твоєї приведуть.
Пірну в глибини потаємних мрій,
Світоглядних вершин сягти зумію,
Всі складнощі характеру розкрию –
І впевнюсь в унікальності твоїй.
Крізь темряву в минуле зазирну
І промені майбутнього побачу.
Найщасливішу долю та удачу
До тебе провидінням наверну.
А десь гітари забринить струна,
І розіллється пісня про кохання –
Прекрасне, зріле, сильне і… останнє.
Скінчиться казка ночі чарівна.
І буде день. Не «наш», а «твій» і «мій».
І полетять за обрій на осонні
Німі слова, розхристані, мов коні…
Ти серцем їх почуй та зрозумій.
І подумки до мене завітай.
Не в час та простір, а у вимір Неба.
Там, по-циганськи вкрадений, на тебе
Чекає справжній вишуканий рай.
Немає коментарів:
Дописати коментар