КВІТКА ІЗ «ПРИКОЛОМ»

-

ВОНО було нав’язливе таке,
Дурненьке і солодке, аж липке.
Поміж столами хвостиком виляло
І вправно оченятами стріляло.

Телятко те ВІН Квіткою назвав
І, наче джміль, над нею закружляв.
Бо думав: квітка – то щось романтичне,
Щось дуже гарне, свіже і незвичне.

Не міг натішитись ніяк: о, Боже!
Яке звабливе в Квітки квітколоже!
Хіба не хвилювати може цей
Розлогий і крислатий гінецей?

Спивав нектарчик за ковтком ковток,
Аж загинався бідний хоботок.
А квітка все дзвонила і манила...
І ВІН летів, що аж свистіли крила.

Ну геть здурів і навіть восени
Шукав собі «квітучої весни».
ВОНО ж в цей час, як всі нормальні квіти,
Пустило слиз і почало смердіти.

Втекти б від цього стерва, але ж ні –
ВІН вирішив загрузнути в лайні!
Ще довго потім Квітка із «приколом»
Була між коньяком і валідолом...

А треба було глянути в словник,
Або в біологічний довідник.
Там визначено коротко і чітко,
Що справді означає термін «квітка».

Це штука для розмноження рослин,
Утворення плодів і насінин.
У квітки є одна конкретна тема:
Вона – статевих органів система.

А колір, запах, мед у пелюстках –
Це фішки для принадження комах.
Тваринки ж ці потрібні їй для того,
Щоб з них пилку струсити золотого.

Окремі квіти, щоб поживу мати,
Працюють, як ловильні апарати:
Заманюють, приклеюють намертво,
Ну а тоді щосили смокчуть жертву.

Все так банально. Лірики нема.
І ВІН вже знає, що прийшла зима,
Що Квіточка без грошей – не безгрішна,
Розкішниця – не значить ще розкішна.

Тож ВІН дістав урок, пройшов «лікбез»,
І біля НЕЇ – мов побитий пес.
Обламані крильцята – ще нічого.
А що, коли почнуть боліти роги?

А як ВОНА? Була, і є, і буде!
Бо не для НЕЇ бруд і пересуди.
Щоправда, це єдина жінка в світі,
Яка ніколи не полюбить квітів...