-
Вони удвох в зачиненій кімнаті,Де для священнодійства антураж –
Чорнявий красень в білому халаті
Й чергова претендентка на масаж.
Він робить огляд зрячими руками,
Очима ніжно щось шепоче їй
Та, мов художник, точними штрихами
В уяві образ створює новий.
А далі, наче геніальний зодчий,
Прекрасні форми проектує вмить
І свій оригінальний задум творчий
В її життя вже втілити спішить.
Як скульптор, професійно і уміло
Бере до рук не камінь чи метал,
Не гіпс чи глину, а жіноче тіло –
Найблагородніший матеріал.
Працює то спокійно, то надривно.
Виліплює, мов амфору гончар.
Звичайне перетворює в чарівне,
Вкладаючи свій надприродний дар.
Як композитор музику плекає,
Чи вірші вдосконалює поет,
Так він здоров’я стильно одягає
В красивий, бездоганний силует.
Творити так властиво тільки Богу,
В гармонію сплітаючи світи.
Мабуть, Господь воліє через нього
Її на сьоме небо піднести.
Вона злітає легко, мов пір’їнка,
В тантрично-ейфоричнім забутті...
Воістину – Пришелиця, Чужинка,
Незвична Гостя в звичному житті.
Несе до зір красуню унікальна
Енергія великого митця...
Але чудесна подорож астральна
Все ж добігає до свого кінця.
Finita la масаж. Фінальна сцена:
Залишивши собі відверті сни,
Прощаються новітній Авіценна
Й провісниця прийдешньої весни.
Немає коментарів:
Дописати коментар