ФОТОСИНТЕЗ

-

СВІТЛОВА ФАЗА

По лабіринтах вулиць Хлоропласта,
Через смарагдові висотки гран
Летять фотони, щоб нарешті впасти
В обійми тилакоїдних мембран.

Долаючи напівпроникні скельця,
Завершують політ із небуття.
Несуть на Землю сонячні пришельці
Основу для продовження життя.

Пробуджуються дві фотосистеми –
Вона і Він – стійкий, міцний тандем.
Включається для них вже звична схема:
Щоденний синтез щастя і проблем.

Він – завжди перший, більше світла має.
А другу роль виконує Вона,
З роси й води енергію черпає
Й коханому передає сповна.

І Він бере, ніколи не гордує.
Але, щоб не зациклився процес,
То свій заряд сполуці НАДФ дарує,
Бо саме там для нього інтерес.

Наради, Авта, Друзі і Феміни...
Життя його то в славі, то в ганьбі.
Та час від часу потребує зміни –
Тоді він замикається в собі.

Триває нециклічна і циклічна
Історія звичайної сім’ї.
Ну а природа геліоцентрична
Допоки день – підтримує її.

Проходить фотофосфорилювання
На окисно-відновних ланцюгах.
Тепло і холод, зрада і кохання
По черзі знають торжество і крах.

ТЕМНОВА ФАЗА

Подружня доля – мов чавунні крила.
До Сонця не злетіти. І тому
Народжена Енергетична Сила
Батьків покине та піде в пітьму.

Полине в ніч, не відаючи втоми,
Гулятиме, не знаючи біди...
І буде диво – в катакомбах строми
Родинна справа дасть свої плоди.

Скінчиться день, і морок все покриє.
Тривоги та незгоди відійдуть.
Зелене місто раптом почорніє,
Фотосистеми спряжено заснуть.

ПІДСУМКОВЕ РІВНЯННЯ ФОТОСИНТЕЗУ

Насниться їм осяяна дорога,
Повітря чисте і дзвінкий ручай.
І те, як без чужої допомоги
Вони збудують свій солодкий рай.