-
Я Жінка – всього Творення вінець,Останній штрих Великої роботи.
Мене не з глини виліпив Творець,
А із ребра розумної істоти.
Здобувши досвід попередніх справ,
Господь мене не починав спочатку –
В основу він матерію поклав
З найвищим рівнем складності й порядку.
Додав любові, щедрості, добра,
Яскравого живого колориту.
Пройшов стрімкий ароморфоз ребра –
І ось я є – найбільше диво світу!
Така ж прекрасна й недосяжна я,
Як на дні моря схована перлина.
Тонка організація моя –
Os costae надприродна видозміна.
Тож дзеркалом всього мого єства,
Аналогом за формою і змістом
Є губчаста тканина кісткова
Під стильним полірованим окістям.
Мої думки, знання, світогляд мій –
Легка й міцна конструкція з трабекул.
Твердий характер – кристалічний стрій
Гідроксиапатитових молекул.
Жіноча врода – ніжний еластин
І пружні колагенові тенета.
А почуття – потік нових клітин,
Що повнокровно прагнуть свого злету.
Емоцій переважний позитив,
Орієнтири ціннісноглибинні,
Снага творити – все це креатив,
Властивий мієлоїдній тканині.
Моя активність – дія основна
Остеоцитів і остеобластів.
А скептицизм – робота рятівна
Винищувальних сил остеокластів.
Душа ж моя, свідомості каркас –
Судин та нервів плетиво незриме.
Тож, попри звичний їй гомеостаз,
Буває і вразлива, і ранима.
Асоціацій вишукана гра,
Природи досконалої старання,
Шедевр із чоловічого ребра –
Це я, це Жінка – перша і остання!
Я Жінкою сотворена була,
За геніальним задумом Господнім,
Для затишку родинного й тепла,
Щоб хтось себе не почував самотнім.
Та на самотність Бог мене прирік,
Досягши еволюції вершини.
Бо де тепер знайдеться чоловік,
Який також з ребра, а не із глини?
Немає коментарів:
Дописати коментар