-
Вночі сьогодні плакала чомусь.Мені наснилось неминуче горе.
Я щось важливе втратити боюсь –
Моє кохання безнадійно хворе.
Як випадково кинуте зерно
На виснажену землю у негоду
І проросло, й розвинулось воно,
Але не дасть ні цвіту, ані плоду.
Приречене... Вже тліє – не горить,
Не світить і не гріє, як одразу.
Воно помре й у вічність відлетить,
Та у душі залишить метастази.
Немає коментарів:
Дописати коментар