-
Стріла Купідона влучила в «десятку» –Мене ти сміливо до Неба повів.
Я вірила: це – лиш початок початку,
Світанковий промінь, що ледь зажеврів.
Я мріяла зорі руками обняти,
Втопитись в блакитній безодні очей.
Від світу хотіла себе заховати
В надійній фортеці широких плечей.
Сміятись і плакати, бути собою,
Загублений ключик до Щастя знайти.
А потім із Неба на Землю з тобою
По місячних сходах тихенько зійти...
Яка порожнеча! Нічого немає.
Все звіяне вітром – холодним і злим.
І тільки вороняча зграя кружляє
Над чорним проваллям у серці моїм.
Початок початку скінчився фатально:
Ти кинув мене з висоти і розбив...
Чи зможу я вийти, така нереальна,
З полону фантомів, ілюзій та снів?
Немає коментарів:
Дописати коментар