-
Суха троянда – мумія прекрасна –Тепер оздоба грубого одвірка.
Її краса бліда і невиразна,
Як світло неіснуючої зірки.
Подібно до запеченої крові
Згорнулись пелюстки і почорніли.
А саркофага стрічки кольорові
Бездушну плоть, мов гадини, обвили.
Та як вона колись життя любила!
Чарівна, ніжна, горда, наче жінка,
Не в’янула, голівки не хилила,
А сльози видавала за росинки.
У полум’ї троянд згорало літо.
Блукала осінь теплими стежками.
Вплітались в душу вишукані квіти
Багряними букетами й вінками.
І щось було у тому символічне:
Цвіли троянди – квітнуло кохання.
Таке ж прекрасне і недовговічне,
Неначе вперше і немов востаннє.
Але п’янка феєрія скінчилась,
І вічним сном красуня спочиває.
Вона ж мені напам’ять залишилась,
Та я нічого вже не пам’ятаю...
Немає коментарів:
Дописати коментар