ЕНТРОПІЯ

-
Вже геть усе виходить з-під контролю:
Горить, втікає, валиться із рук.
Стискає скроні до тупого болю
Тотальний фронт моїх душевних мук.

То що це? Сильний вплив езотеричний
Зігнув, скорив і волю поламав?
Чи, може, метод нейролінгвістичний
До мене вдало хтось застосував?

Чи це невроз нав’язливого стану?
Чи манія якась на зламі літ?
Чому я думати не перестану
Про того, хто мені затьмарив світ?

Чого спинилась я на перехресті,
Де у майбутнє стежка не чітка?
Навіщо, наче другого пришестя,
Чекаю телефонного дзвінка?

А хтось такий тверезий і далекий,
Давно уже прокинувся од сну.
Тож не летять розгублені лелеки
І не несуть омріяну весну.

Ще трохи, і помре в душі надія,
Звільниться для конфліктів ареал,
Зростатиме життєва ентропія,
І хаос вічно правитиме бал.

Немає коментарів:

Дописати коментар