-
Таких, як ти, в природі не існує.Тому і динозавром назвала.
Та прізвиськом, що так тобі пасує,
Програму у стосунках задала.
І справді, ти від мене віддалився
На сотні дві мільйонів довгих літ –
У Мезозойській ері опинився
Серед лісів дрімучих і боліт.
Тобі там добре – ти в своїй стихії,
Де не буває символів і слів.
А тепле море розбиває мрії
До юрських вулканічних берегів.
Думки і почуття вже поховались
Під захисним покривом роговим.
В трикамерному серці все змішалось,
А погляд став байдужим і скляним.
Сприймаєш лиш колючі пінофіти
Й не віриш через принципи свої,
Що на Землі цвісти ще можуть квіти
І що співати можуть солов’ї.
Великий, сильний і холоднокровний –
Тиранозавр чи, може, диплодок –
Ти гостро місяць відчуваєш повний,
Але не хочеш бачити зірок.
І я не бачу. Навіть через терни.
А в душу вже приходять холоди...
Є в динозаврів риса характерна:
Якщо зникають – значить назавжди.
Немає коментарів:
Дописати коментар