ДЕПРЕСІЯ

-

Критична точка. Мінімум. За нею –
Вже зона неможливості життя.
Як вибратись із пропасті цієї,
Щоб не зірватись далі – в небуття?

Що діється зі мною, я не знаю.
Навколо всі далекі та чужі.
Живу і одночасно помираю.
Депресія. Клінічна смерть душі.

І сниться злет, а далі – невагомість,
Піднесення, падіння, забуття...
І вже мені дарує підсвідомість
Солодкі й неповторні відчуття.

Приємну легкість в тілі відчуваю,
Межа позаду – вже кудись лечу.
Та що це? Далі й далі я від раю!
Не хочу! Прокидаюсь і кричу.

То був лиш сон. І що ж тепер натомість?
Я знов ніхто – додаток лиш чи тінь.
Тепер уже реальна невагомість.
І... Господи, прости мені...