-
Я сильним був, а ще сильнішим став.Бо не повівся, як Лукаш на Мавку,
Не закохався, здуру не запав
На нібито привабливу чорнявку.
Та й хто вона? Попробуй розбери:
Циганка, українка, чи… жидівка –
Ця «пані» з провінційної діри,
«Принцеса» із багатоповерхівки?
Такий собі суцільний епатаж –
Яскрава різнобарвна оболонка.
У неї навіть скромний макіяж,
Як бойовий фейс-арт у амазонки!
Дешевий «самопальний» манікюр,
Стійка природна «фермерська» засмага,
Китайське і турецьке «від кутюр»
Із ринку чи місцевого раймагу.
Тож джинси, топи, стрінги круглий рік –
«Прикид» на всі випадки і сезони.
Бо що для неї значать статус, вік
Чи dress-control неписані закони?
В ній завжди поруч грішне і святе,
Наївна юнка і підступна жінка.
У неї море комплексів, проте
«Зашкалює» її самооцінка.
Дивачка: то без видимих причин
Психастенічні культивує стани,
То прагне руху, розвитку і змін,
Чи просто не виходить із нірвани.
Шукає квінтесенцію душі,
Хоча душею явно «від’їжджає»:
Незрозумілі створює вірші
І вечорами Вілсона читає.
Одне лиш слово. Без коментарів.
Учителька. Чи можна щось додати?
Хіба-що кілька банківських нулів
До вельми непристойної зарплати.
Звичайно ж, я на неї не запав
І не повівся, як Лукаш на Мавку…
Та думати чомусь не перестав
Про цю, таку близьку мені, чорнявку.
Немає коментарів:
Дописати коментар