-
Весна. Така холодна і плаксива,Неначе жінка, що на схилі літ.
Вона прийшла і тихо, несміливо
Постукала у мій похмурий світ.
У тому світі я живу без тебе,
Без віри, без надії, без мети.
Там сонце вкрилось пліснявою неба,
Гниють пороги і горять мости.
Там молодість, на жаль, уже колишня.
Дощі змивають акварелі мрій.
Брудну білизну пустоцвіту вишні
Згортає вітер в мокнучий сувій.
Проблеми вікових метаморфозів
Вже виступають на передній план.
Складаються букети із неврозів,
І не минає депресивний стан.
Незатишно, незручно, нецікаво,
Як у набридлій примітивній грі.
Лиш доля посміхається лукаво,
Викреслюючи дні в календарі.
Тож ця весна, що явно запізнилась,
Блукаючи у снах серед химер,
Мов до чужого берега прибилась…
Та я не відпущу її тепер.
Як подругу зустріну і зігрію,
Щоб в юність повернулася вона.
Тоді й сама в твоє життя зумію
Прийти, мов юна дівчина-весна.
Немає коментарів:
Дописати коментар