ФІЗІОЛОГІЯ КОХАННЯ

-

Ілюзії крутих життєвих рифів
Спростовую я легко та уміло –
На кожен антиген казок і міфів
У мене є потужне антитіло.

У лабіринтах довго не блукаю,
Бо виходи знаходжу тривіальні.
Мабуть, тому уявлення не маю,
Що є психічні стани аномальні.

Тож і тепер не створюю проблеми,
Бо розумію, що таке кохання.
Це функція нервової системи –
Процеси збудження і гальмування.

А стимулами є індиферентні
В повітрі речовини – феромони,
Що діють на нейрони аферентні
І збуджують в корі сенсорні зони.

Долаючи щілини синаптичні,
Через мембрани рухових аксонів
Йдуть імпульси хімічно-електричні,
Народжені із перикаріонів.

І швидкість розвивають вище норми
Умовно-рефлекторні каруселі,
Що крутять випадкові мислеформи
В міцному емоційному коктейлі.

Підкірка продукує ендорфіни.
Гіпоталамус – центр інтегративний –
Утворює статини й ліберини.
Тоді стає гіпофіз більш активний.

АКТГ дає в умовах стресу
Наднирникові шквали гормональні.
Так до вегетативного ексцесу
Призводять механізми гуморальні.

Впливають на ефектори незвично
Надмірні дози норадреналіну –
Це автономний відділ симпатичний
Функціональні спричиняє зміни.

Зростає частота і амплітуда
Серцевих ритмів, дихальних скорочень.
Тому солодкий щем стискає груди,
І спрагою життя іскряться очі.

Виказують приховану тривогу
Замріяно-розширені зіниці.
Стираються чутливості пороги –
Зникають у реальності границі.

Тестостерон вже лібідо плекає
Через притік пульсуючої крові –
Нестримна плоть в бажанні знемагає…
Така фізіологія любові!!!

P.S.
Як прикро: доки я вникала в сутність,
Погрузнувши в аналізах детальних,
Кохання загубило самобутність
І факторів «набралося» летальних…